Легенди старого Буська

 

Легенди старого Буська

Збірка оповідань, гіпотези



 

 

ЛЕГЕНДА  ПРО  БУСЬК

 

         Про наше древнє місто Буськ у народі ходить чимало легенд. Одна із них є надзвичайно зворушливою і трагічною, і пов’язана вона із птахом Лелекою, якого у народі називають Бузьком.

         В часи татаро - монгольського лихоліття місто не раз зазнавало руйнації і розбійницьких наскоків. Рятуючись від ворожих нападів, городяни ховалися в лісових хащах, непрохідних болотах. Перекази бузецьких пращурів стверджують, що таким рятівним пристанищем для них було місце, де знаходиться нинішній Буський парк. В тодішні часи тут були непрохідні ліси і болота. Проте в цій місцині знаходилися невеличкі острівці, де люди знаходили сховок і порятунок від нападу чужинців. Як розповідають сучасники тих часів, Бузьок мав властивість високо кружляти і клекотати над місцем, де ховалися люди.

         Вороги (татаро-монголи) розгадали цю природну таємницю птаха. За його «дороговказом» захоплювали свою жертву і відправляли її у неволю. Так  птах Бузьок, цей гордовитий красень, якого люди шанують, став їхнім «кривдником».

         Незважаючи на це, людська любов до птаха була настільки великою, що вони  назвали своє місто іменем Бузька. Легенда це, чи правда, не можемо стверджувати. Та не маємо права забувати те, що передали  у спадок  наші предки.

 

Адам Тарновський, мешканець Буська

 

Л

kЛегенда про древню церкву святого Онуфрія


          Коли я була малою, моя бабуся  Марія Лівіцка, мешканка Волян, розповідала мені дуже багато легенд релігійного змісту. Одну із них я спробую пригадати. Вона про древню пам’ятку історії - церкву  святого Онуфрія .

          Якось, в сиву давнину,  прийшли татари в Галичину ясир зібрати. Вогнем і шаблями зустріли ворога відважні козаки.  Та сили були не рівними.  Після одного з кровопролитних боїв, козацьким військам довелося відступати. Їх переслідували багато чисельні орди чужинців. У війську татар був велет- шаман. Його величезні очі закривали  важкі повіки та довгі, густі вії. На ношах несли його вояки та берегли як найціннійший скарб. Кожного дня, щойно сходило сонце, підводився велет на ноги. Вояки підіймали йому жердинами повіки. Він довго вдивлявся в далечінь і говорив:

     -  Бачу, бачу козацькі загони. Продовжуймо переслідування.        

Так тривало декілька днів. Козаки були дуже виснажені . Як стало вечоріти , вони розбили свій табір на рівнині між берегами двох річок. Здавалось , що ніч ,яка настане, буде для них останньою , бо вранці їх наздоженуть і знищать  вороги . Після злиденної вечері знесилені, знекровлені козаки почали щиро молитися до святого Онуфрія , покровителя всіх тих , хто далеко від отчого дому та потребує допомоги в невідомому краї. І об’явився їм святий Онуфрій,  наказавши, насипати високий пагорб та заховатися за нього. Цілу ніч козаки шапками носили землю і насипали високий вал на березі однієї з річок та рано –ранесенько поховалися за ним.  Коли зійшло сонце чужинці- ординці підняли повіки велету. Він довго,  довго вдивлявся в далечінь і сказав:

         - Не бачу козацького війська. Припиняймо переслідування.

Врятовані козаки побудували на пагорбі церкву та назвали її іменем свого спасителя святого Онуфрія. Цю історію, яку розповіла мені бабуся , пам’ ятає  ще старезний дуб, в серцевині якого облаштували капличку.

 Даниїла Гроховська, жителька міста Буська

 

     

 

ПОЧАТКИ ІСТОРІЇ

 

         Висвітлення початків історії міста Буська та племені бужан або антів далеке на сьогодні до довершеності, а тому знаходження і систематизування нової аргументації, поглядів багатьох дослідників з цих питань є актуальними і мають важливе значення для історії всього українського народу.

         Український народ і його племена автохтонно, тобто споконвічно, жили і живуть на своїй корінній землі. Це давно доведено науковцям (див. праці, наприклад, В.О.Рибакова, В.П.Петрова) і сьогодні ні в кого не викликає сумніву.

         Було одне і те ж західноукраїнське плем’я дулібів-бужан-волинян, яке жило в різні часи на теренах від Дністра, а то й Карпат до Прип’яті і від Вісли до Поділля (І.П.Крип’якевич, Л.Нідерле, В.Д.Греков, В.Д.Баран, О.О.Ратич, І.Г.Матвіяс). Ще літописець Нестор писав, що дуліби (до речі, дуліби відомі арабським і перським географам на своїх теренах з ІІ ст. н.е. (А.ВЛонгінов) жили по Бузі, де були волиняни, і по Бузі сиділи бужани, після них волиняни.

         Перед дулібами на цих теренах від Дністра до Прип’яті і від Вісли до Поділля жили їх предки неври, відомі Геродотові (У ст. до н.е.) і Гомерові (Х-ІХ ст.. до н.е.) як Царство Неврів зі своєю землею Невридою і які мали своїх царів, а отже й природно повинні бути вже мати й відповідний політико-адміністративний центр.

         Дуліби від свого першого міста Буська (Божеськ, Бужеськ, Бужськ) стали іменуватись бужанами, а згодом від міста Волинь – волинянами, причому ще й в ХІІ ст. Буськ звали Бужеськом (М.П.Барсов, М.С.Грушевський, А.В.Лонгінов, О.О.Ратич). Його територія була заселена вже в кам’яну і бронзову добу (ІІІ-ІІ тис. до н.е.), про що свідчить поховання доби неоліту (історія міст і сіл УРСР. Львівська обл. Київ, 1968.).

         Як зазначають М.С.Грушевський, В.О.Ключевський, В.Д.Баран і багато інших авторів, дуліби заклали основи східно-слов’янської державності, створили Дулібський Союз. М.П.Барсов стверджує центральне значення бужан, міста Буська в групуванні навколо себе в Союз обширних земель, яке далі було продовжено новим політичним центром-містом Волинь – і посилення цього Союзу племен волинянами. Назви дулібів, бужан і волинян широко увійшли в іменування поселень на території України.

         Неври, відомі у греків і римлян у ХІІ ст. до н. е., перестають бути у них знаними за часів сарматської навали (І ст.. до н.е. – ІІ ст.н.е.), коли й сформувалась наша широковідома моноетнічна Зарубинецька культура. Після розгрому сарматів готами і римлянами потомки неврів з ІІ ст. до н.е. набувають інтенсивного розвитку і виходять на арену міжнародних зв’язків та подій під назвою антів («навпроти проживаючі», «проживаючі на протилежній стороні» за Дунаєм), яку отримали у греків, римлян і візантійців, і під самоназвою – дуліби. В.О.Ключевський пише, що анти – це і є дуліби (і пізніше волиняни), причому ще візантійський історик сірійського походження Іоанн Ефеський вказував, що анти мали й власне ім’я. А цим власним іменем було дуліби-бужани-волиняни. Про антів, як проживаючих на протилежній стороні (за Дунаєм), згадується ще давньогрецьким письменником Плутархом (близько 46-126 рр. н.е.).

         Римський географ Помпоній Мела (перша пол.І ст. н.е.), описуючи за грецькими авторами Сарматію від Дону до Карпат, про її населення по той бік Дунаю пише, що воно поряд з іншими включає і народ антів. Про цей розвиток і зв’язки антів широко засвідчують найбільші скупчення тут в ІІІ-ІУ ст.н.е. пам’яток поліетнічної Черняхівської культури (ІІ-УІІ ст.), зброї, озброєння дружин, скарбів з медальйонами і монетами, поховання дружинників і т.п. і особливо в регіоні теперішніх Поділля, Волині, Галичини, Прикарпаття. Про населення цього наддунайського регіону до ХІІ ст. наш літописець стверджує: «уличі і тиверці сиділи по Дністрі і сусідили з Дунаєм». Крім цього відомо (М.А.Мохов, Е.А.Рікман), що в Дністровсько-Прутському межиріччі до ХІІІ ст. проживали спочатку племена антів, а потім тиверців і уличів, а також прийшлих сюди у УІ ст. склавинів (слов’ян) разом з аварами. Східнослов’янські племена, що увійшли у зв’язки з Візантією, грецькими авторами називались антами (История СССР, т.І. «Наука», М.1966).

         Як зазначає М.Ю.Брайчевський, діяльність антів датується ІІ-УІІ ст.. а в  середині І тисячоліття вони були згуртовані в досить сильному політичному об’єднанні державного типу, яке називалось Антським Царством.

         Були знаменні часи Бусові (Божові), часи римського імператора Траяна – у ІІ-ІУ ст.н.е. («Слово о полку Ігоревім»). Траян поширив свій вплив і на південні райони України: відомий вал, дорога Траяна-древня дорога через Малу Валахію і далі від Дунаю до Карпатських гір.

         У 375 році анти зі своїм воєводою царем Божем воюють з нападниками-готами (Йордан, П.Шафарик, Б.О.Рибаков, Б.Д.Греков).

         Воєвода Бож відомий як керівник племені бужан (М.Н.Тіхоміров). У цій битві Божа і його 70 старійшин підступно вбили (їх розіп’яли на хрестах). Сталося це у місті Пліснеську (Йордан, « Слово о полку Ігоревім», Б.О.Рибаков, О.Д.Чертков).

         Готський конунг Вінітар, який у 375 році був у регіоні Дністра і як нападник розбитий антами, Божем, а згодом підступно розправився з ним, загинув у 376 році у наступній війні з антами і гуннами на річці Серет, тодішній Ерак. Після цього частина готів (вестготи біля 1 млн.) за дозволом імператора Валенти в 376 році пішли за Дунай на території Візантії, де вони поселились і в 378 році повстали, а частина (остготи) разом з гуннами – в Паннонію і до смерті Аттіли служили гуннам.

         На базі держави бужан, що в 375 році впала під навалою готів, сформувалась держава волинян – Держава Волинь, - яка мала своїх воєводів (царів) і які в числі понад 30 осіб загинули від навали аварів з 558 по 602 рік. Коли в 602 році впала Держава Волинь, й гасне відома Черняхівська культура. Про це А.А.Андріяшев пише наступне: волиняни творили сильну Державу Волинь і стояли на чолі Союзу сусідніх племен, а в 6-7 ст. авари розбили їх.

         Одним із перших волинських воєводів у 558 році був відомий Мезамир, про якого як антського вождя пише візантійський історик Менандр.

         У другій половині УІ ст. Держава Волинь з царем Мусокієм під назвою Царство Антів з царем Музок відома у візантійців, а під назвою держави Валінана з царем Маджаком відома у арабів.

         Германці мали безпосередні контакти з нашим народом за часів бужан (вельбарці, готи) і їх автори писали в ІХ ст. (географ Баварський або Мюнхенський) про бужан або антів, у яких вже тоді було 230 міст (городів), а араби через своїх мандрівників (аль-Масуді і ін.) –у 10 ст. знали про волинян і їх Державу Валінана.

 

Олександр МІНДЮК, науковий працівник ФМІ НАН. Далі буде.

Воля народу, 14 травня 1997 року, ст. 2.

 

 




Обновлен 15 фев 2016. Создан 29 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником