ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК - ПЕРЛИНА БУЩИНИ

 

ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК - ПЕРЛИНА БУЩИНИ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА БУСЬКОЇ РАЙОННОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ ДІТЕЙ



Буська централізована бібліотечна система
Буська районна бібліотека для дітей





ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК - ПЕРЛИНА БУЩИНИ
(пам’ятка)





Буськ - 2010
Україна щедро всіяна більш чи менш зруйнованими замками та монастирями-фортецями, оскільки історія наша – це одвічна боротьба з чужоземними загарбниками, яких манила до себе наша родюча земля з її природними багатствами. Сьогодні пам’ятки архітектури, залишені нам творцями минулих епох, становлять вагому частину багатої культурної спадщини України. Вони – свідки життя народу і розвитку його національної культури, відіграють важливу роль у пізнанні історії, вихованні почуття патріотизму та відданості своїй землі.
Такою цінною пам’яткою є і Олеський замок, розташований неподалік селища Олесько на 72-му кілометрі від Львова по Київському шосе.
На пагорбі висотою п’ятдесят метрів серед боліт та непрохідної трясовини височіє фортеця, стіни якої сягають десяти метрів висоти та двох з половиною метрів товщини. Перша писемна згадка про Олеський замок датується 1327 роком.
Розпадом у ХІІ столітті Київської Русі на удільні князівства скористались монголо-татари. У 1241 році їхні загони дійшли до західних кордонів Галицько-Волинського князівства. Вони знищили Плісненськ. Ймовірно, втікачі з Плісненська й заклали на пагорбі городище, на місці якого згодом виникла давньоруська фортеця. Дослідники вважають, що збудував замок нащадок Данила Галицького, один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича – Андрій чи Лев.
У другій половині ХIV століття землі Галицького князівства загарбала феодальна Польща, а Волині – Литва. Олеський замок, що стояв на межі Волині та Галичини, опинився на кордоні між Литвою та Польщею, тому обидві ці держави претендували на нього. У 1340 році замком володів литовський князь Любарт, а з 1366 року – польський король Казимир Великий.
На західноукраїнських землях після загарбання їх польськими феодалами зберігався суспільно-політичний устрій, сформований ще в період Київської Русі. Олеський замок відіграв важливу роль у боротьбі народу проти поневолювачів. У 1431 році цю боротьбу очолив одеський староста Іванко Преслужич. Саме під його керівництвом мешканці Олеська та навколишніх сіл здобули чимало перемог над польським військом. Та сили були нерівними, і наприкінці 1432 року військо короля Ягайла оволоділо твердинею.
У другій половині XV століття Олеський замок втратив значення оборонної споруди і перетворився на резиденцію магнатських родів. У XVI столітті замком володіє родина магнатів Даниловичів, останній з яких – воєвода Іван Данилович був помітною для свого часу фігурою. Він розгорнув будівництво в самому замку і поза ним. При цьому замок набув характеру житлової споруди з ознаками італійського Відродження. Замок став майже таким, яким ми бачимо його сьогодні. Іван Данилович закладає містечко Сасів, а в Олеську будує школу та лікарню. У нього на службі перебуває Михайло Хмель – батько майбутнього гетьмана. Ймовірно, що саме Богдан Хмельницький народився у Жовкві, а дитячі його роки пройшли в Олеську. Деякий час Іван Данилович служив представником польського короля на їхню міць і силу. На початку XVII століття І. Данилович стає чигиринським старостою. Саме він призначає М. Хмельницького своїм підстаростою і дарує йому хутір Суботів.
Реконструкцію Олеського замку І. Данилович проводить із 90-х рр. XVI ст. До овалоподібного замкового муру добудовуються двоповерхові корпуси у західному та східному крилі та триповерхове приміщення з північної сторони замку, нова надбрамна вежа. Дата «1599» на кам’яному обрамленні спарених вікон, можливо, вказує на час розбудови замку. Ймовірно, відбудовували замок італійці Галеаццо Аппіані та Альберто Мураторі, також відоме прізвище муляра Войтіха.
Завдяки старанням Даниловича було вміло і гармонійно поєднано давні оборонні стіни із новими спорудами. У замку було збудовано велику кількість житлових кімнат, просторих палат, допоміжних приміщень. В’їзд прикрасила нова вежа. Замок було перетворено на розкішну резиденцію.
У 1627 році, за рік до смерті Даниловича, його донька Теофіля виходить заміж за Якуба Собеського і у 1629 році народжує сина Яна – майбутнього польського короля Яна ІІІ Собеського, який у битві 1683 року під Віднем врятував Європу від турецького поневолення.
Після Визвольної війни українського народу 1648 року під проводом Богдана Хмельницького власники замку Конєцпольські повертаються до Олеська. Але через 10 років замок ділиться між 17-ма кредиторами Станіслава Конєцпольського. Лише 1682 року польський король Ян ІІІ Собеський виплачує борги кредиторам і повертає собі замок. Під опікою його дружини – королеви Марії-Казимири розпочались реставраційні роботи, які проводили придворні майстри.
У відновлений замок королівська родина вперше в’їхала у 1684 році, наступні рази у 1687 та 1693 роках. Після смерті короля замком опікується його дружина. Вона виїжджає до Італії, а згодом одержує прихисток у французького короля. У 1716 році королева Марія-Казимира помирає і замок переходить до її сина Якуба, який через 3 роки продає його Станіславу Жевуському. Згодом замок стає власністю його сина Северина – волинського воєводи. Саме завдяки йому замок перетворився у розкішний палац у стилі XVIII століття. Для переобладнання інтер’єрів було запрошено французького скульптора Лебласа. У 2 пол. XVIII століття найбільших реконструкцій зазнали кімнати, набувши вигляду палацових палат. Кожна палата мала свою назву: «портретна» називалась так від намальованих портретів королів; «віденська» - бо центральне місце в ній займала картина Альтамонте «Битва під Віднем»; «дзеркальна», «жовта», «зелена» - відповідно до своїх ознак.
По смерті Северина Жевуського Олеський замок переходить до його брата Вацлава, котрий володіє сусіднім Підгорецьким замком, куди він перевозить з Олеська всі цінні речі. У 1796 році він продає замок Олександрові Зелінському. 1824 року власниками замку стає сім’я Літинських. Великої шкоди йому завдає землетрус, який стався 1838 року і спричинив у стінах великі тріщини. Була зруйнована криниця, яка ще діяла до 1875 року. У 1882 році Австрійська держава викупляє замок у Софії Літинської – останньої його власниці. Створюється комітет опіки над замком, до якого входили князі Є. Сангушко, В. Чарторийський, художник Ян Матейко та інші. Відновлювально-реставраційні роботи розпочались у 1891 році. Контрфорсами було укріплено стіни південно-східної частини замку, які найбільше постраждали від землетрусу. Але через нестачу коштів роботи було призупинено. Не проводились вони і після Першої світової війни. Лише у 1933 році розпочались реставраційні роботи під керівництвом В. Мінкевича – ректора Львівської політехніки. Значних пошкоджень зазнав замок і в часи Другої світової війни. Відновлювальні роботи тривали з 1958 по 1965 роки. А у 1975 році тут було відкрито музей-заповідник «Олеський замок» - відділ Львівської картинної галереї. Авторство експозиції музею належить директорові Львівської картинної галереї, мистецтвознавцю, Герою України – Борису Возницькому.

Скарби Олеського замку
У музеї зібрано кілька сотень творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва X-XVIIIст., які представляють складний період у розвитку мистецтва західноукраїнських земель. Найдавніше мистецтво представлене археологічними знахідками. Це керамічний посуд, антропоморфні і зооморфні фігурки, кістяні жезли, залишки оздоб монументальних будівель.
Значне місце в експозиції займають зразки образотворчого мистецтва XIV-XVI ст. Широкий спектр творів іконопису, в яких талановиті майстри, відступаючи від суворих канонів церковного жанру, намагались передати народний ідеал духовної краси. Зібрані ікони «Богоматір-Елеуса», «П’ятниця», «Спас нерукотворний», «Страшний суд» та інші складають кращі зразки українського іконопису.
Передача індивідуальної неповторності людини, розкриття її внутрішнього світу стають основними тенденціями у портретному жанрі (Ф. Cенькович «Портрет Івана Даниловича», невідомий художник початку XVII ст. «Портрет Яна Барановського», В. Петранович «Портрет Ференца Ракочі ІІ та Ілони Зріньї», невідомий художник «Портет Анни Потоцької»). Виділяються натюрморти початку XVIII ст. роботи львівських майстрів.
Гуманізм Ренесансу виявився навіть і в новому вирішенні надгробків, в яких образ людини набирав реальних рис і суспільної вартості (алебастровий надгробок Анни Синявської 1574 р.).
У творах скульпторів Й. Пінзеля та М. Полейовського людський образ набирає рис трагічної роздвоєності, що походила від усвідомлення людиною могутності своєї сили і водночас безсилля перед владою стихії (Й. Пінзель, «Самсон, що роздирає пащу лева», «Жертвоприношення Авраама»).
Кожен зал замку є також своєрідним музейним експонатом. Інтер’єр – меблі, світильники, шпалери – характерний для XVI-XVIII ст.
В експозиції музею привертають увагу шпалери або так звані гобелени. Це – настінні безворсові килими із вовняних або шовкових ниток, виткані особливим способом. Створювали шпалери на спеціальних ручних верстатах методом вибіркового ткацтва по наперед заготовлених малюнках. Виконані окремо частини малюнка зшивались докупи тонкими шовковими нитками. В музеї є два гобелени на сюжети Гомерової «Одісеї» - «Поліфем», «Одісей на ловах».
Своєрідною окрасою музейної експозиції є картина Мартіно Альтамонте «Битва під Віднем» розміром 7.65*7.31м. Ця картина була виконана на замовлення короля Яна ІІІ Собеського, переможця битви з турками під Віднем.
Привертають увагу відвідувачів ліпні прикраси, каміни, кахельні печі, зразки стюкової мозаїки та настінного живопису XVIII століття.

Легенди Олеського замку
Астрея і Селядон
У 1655 році у дворі польської королеви Людвіки –Марії гостював яворівський староста Ян Собеський, внук руського воєводи, власника Олеського замку Івана Даниловича. Саме тут, у Варшаві, Ян Собеський звертає увагу на юну талановиту француженку Марію-Казимиру d’Arguin, яка виконувала танець німфи у придворному балеті. Староста закохався, однак попросити руки молодої панни не наважувався, побоюючись її відмови, та й можливого невдоволення своєї матусі, яка, ймовірно, мріяла про багатшу партію для свого сина.
Невдовзі Марія виходить заміж за ордината Яна Замойського – воєводу сандомирського. Та щастя було нетривалим. Через гультяйство та пиятику ординат помирає. Стосунки між Собеським та Марією не пориваються. Поміж зустрічами триває листування, в якому Собеський називає Марію Астреєю, а вона його Селядоном (головні персонажі роману «Астрея», де основною фабулою було кохання між пастушкою Астреєю та пастухом Селядоном).
Після смерті ордината Марія-Казимира у 1665 році виходить заміж за маршала та великого коронного гетьмана Яна Собеського, котрий у 1674 році стає королем Речі Посполитої.
Марисенька, як називав її чоловік, була доброю помічницею короля в політичних та господарських справах, добре зналася на культурі, традиціях та французькому етикеті. Саме вона запровадила при королівському дворі асамблеї, на які запрошувались шляхтичі із дружинами, ввела в моду декольтовані сукні, прикраси з перлів, брошки, браслети. У неї був щоденно французький перукар, який майстерно вкладав її волосся. Королева багато читала, грала на клавікордах, ретельно стежила за чистотою тіла, приймаючи ванни з пахучого зілля.
Саме Марисенька приклала багато зусиль для відбудови Олеського замку – місця, де народився польський король, подбала про реконструкцію парку та оздобу його скульптурами.
Дуже тепла та ніжна епістолярна спадщина двох закоханих сердець частково дійшла і до наших днів. Король писав своїй Астреї: «… кохаю тебе так, як і в перші моменти мого кохання. Не бачу ще осіннього часу, бо і він приходить деколи прекрасною весною, я бачу завжди лише прекрасне тіло…».
У 1696 році Ян ІІІ помирає. Його смерть ускладнює становище Марисеньки. На деякий час вона від’їжджає до Риму, а згодом вирушає у Францію на свою історичну батьківщину. Від короля Людовіка XIV вона одержує замок Блу, проживши в якому всього два роки, 1716 року відходить у вічність. Її останній заповіт було виконано – труну з її тілом доставили до Варшави і поховали в костелі капуцинів поряд із Яном ІІІ Собеським. Так закінчилася історія Астреї та Селядона – Марисеньки та Яна Собеського.
Легенда про нещасливе кохання
У 1615 році в Олеському замку сталася велика трагедія. Доньку тодішнього власника замку Івана Даниловича Маріанну до нестями покохав син коронного гетьмана Речі Посполитої Адам Жолкевський. Самій дівчині було байдуже, з ким іти під вінець, однак, воєвода Данилович бажав для своєї доньки від першого шлюбу багатшого жениха.
Одного разу під час гри в карти Жолкевський зажадав згоди батька на шлюб, але, не отримавши її, привселюдно встромив собі у серце ножа. Жолкевського, як самовбивцю, не поховали на кладовищі, а кинули його тіло у болото. Тож його тінь блукає околицями Олеська, а його душа, яку згубила любов, і досі шукає свою кохану.
За іншою версією, Маріанна також кохала Жолкевського, але через відмову батька вони обоє покінчили життя самогубством.
Монах Каспер з Олеська
В одеському монастирі капуцинів, де розташований костел святого Антонія, є свій привид – монах Каспер. За однією з версій, це дух чеського монаха Яна Каспера. Колись давно, у день св. Антонія, на очах у тисячі прочан, що прибули на святкову службу, монах стрибнув у глибоку криницю. Такий факт документально зафіксований у літописі замку.
Та олещани вірять, що Господь простив монахові тяжкий гріх, оскільки він був душевнохворим. Однак, його душа не знайшла вічного спокою, тому чорна тінь Каспера досі бродить келіями монастиря.
За іншою версією, ченця замурували живцем між стінами монастиря через те, що Каспер мав лиху славу – частенько навідувався до жінок легкої поведінки. У селищі подейкують, що під час реконструкції монастиря нібито знайшли скелет чоловіка, однак його чомусь спалили.
***
Охорона пам’яток історії та культури в Україні стала однією з актуальних проблем сьогодення. Дбайливе ставлення до історико-архітектурної спадщини, всебічне її дослідження, реставрація та пристосування до сучасних потреб є важливими не лише в історико-культурному, а й народногосподарському аспектах.
В умовах науково-технічного прогресу, урбанізації та катастрофічної руйнації навколишнього середовища виникають додаткові труднощі в питаннях збереження пам’яток культури. Тому потреба їх збереження відчувається особливо гостро в наш час.
З метою привернення уваги як населення, так і владних структур до проблем збереження культурної спадщини народу, 2010 рік в Галичині проголошено Роком замків.
Олеський замок потребує до себе належної уваги, особливо зі сторони представників влади, адже, якщо не буде поновлено державне фінансування на його подальше утримання та реставрацію, то існує велика ймовірність, що ми його втратимо.
Олеський замок – це своєрідна візитівка не лише Львівщини, а й усієї України, що наразі приваблює не виключно туристів.
Упродовж тривалого часу на його території знімали художні фільми кіностудії України, Білорусі, Росії, Польщі. Київська кіностудія ім. О. Дов-женка проводила зйомки фільмів «Овод», «На крутизні», «Козаки йдуть», «Час збирати каміння». Кінематографісти Білорусі зняли «Дике полювання короля Стаха», «Королева Бона», «Пастух Янко»; росіяни зняли епізоди до кінострічок «Овод», «Три мушкетери».
Дуже часто на території заповідника влаштовуються народні фестини, фестивалі, концерти, конкурси майстрів народної творчості, лицарські турніри.
На початку нового тисячоліття у галереях замку відбувся перший національний конкурс флористів України «По історичних місцях».
Кожен, хто відвідає Олеський замок, відчує подих століть, хоча б на мить порине у незбагненний світ мистецтва, доторкнувшись до неоціненних шедеврів українського живопису, скульптури, ужиткового мистецтва.
Такий пласт національної культури, як наші замки, монастирі,фортеці не повинен залишатися поза увагою громадськості. У справу збереження національних скарбів свою лепту зобов’язані внести і бібліотекарі, доносячи до читача найцікавішу інформацію як історичного, так і культурного змісту. У цьому напрямку вже є деякі напрацювання у бібліотекарів Бузеччини. Тісна співпраця налагоджена між працівниками Олеської селищної бібліотеки та музейчиками замку. Так, за участю наукового працівника музею В. Токарської було проведено мистецькі години «Іоан Пінзель – творець геніальних скульптур» (2007 рік – рік І. Пінзеля), а також «Релігійні мотиви у мистецьких творах Олеського замку». Газетно-журнальні статті про замок, а також путівники по ньому широко представлені на стендах краєзнавчого кутка бібліотеки.
У Рік замків у Галичині рекомендуємо бібліотекарям провести такі заходи: літературно-мистецьку мандрівку «Музейними зламами Олеського замку», урок історії «Олеська твердиня – символ незламності українського духу», конкурс малюнка «Олеський замок очима дітей», презентацію книги Р. Соломки та А. Чобота «Олеський замок».
Бібліотекарям доцільно звернути увагу на твір відомого українського письменника Романа Іваничука «Черлене вино», де, власне, й відтворені події героїчної оборони Олеського замку. Героїчна тематика знайшла своє відображення і в опері «Олеська балада».
Свою увагу ми зосередили на матеріалах, які стосуються виключно Олеського замку – одного з найпопулярніших замків-музеїв, які входять до комплексу Львівщини «Золота підкова».
На прикладі наших національних святинь ми повинні виховувати у читачів патріотичні почуття, а також гордість за історичне минуле свого краю.
Вікторина «Стежками Олеського замку»

1. Назвіть дату першої писемної згадки про Олеський замок.
(1327 р.)
2. Кого вважають засновником Олеського замку?
(Одного із синів юрія Львовича – Андрія або Лева)
3. У котрому столітті Олеський замок втратив значення оборонної споруди і перетворився на резиденцію магнатських родів?
(XV ст.)
4. Під час правління якого магната розгорнулось будівництво самого замку і він набрав характеру житлової споруди з ознаками італійського Відродження?
(Івана Даниловича)
5. Який стосунок до Олеського замку мала родина Богдана Хмельницького?
(1605 року Іван Данилович одружується з дочкою коронного гетьмана Станіслава Жолкевського Софією, котра при переїзді до Олеська мала козацьку охорону, якою керував Михайло Хмельницький – батько майбутнього гетьмана. Ймовірно, що дитячі роки Богдана Хмельницького пройшли в Олеську, де певний час його батько виконував функції управителя)
6. Назвіть польського короля, який народився в Олеському замку.
(Ян ІІІ Собеський)
7. Як називається картина Альтамонте, де зображено розгром турків польським королем?
(«Битва під Віднем» 1683р.)
8. Назвіть розміри найбільшого живописного полотна, що є своєрідною окрасою Олеського замку.
(«Битва під Віднем» - 7.65 х 7.31м)
9. Розкажіть легенду про кохання Астреї та Селядона. Хто криється під цими псевдонімами?
(Королева Марія-Казимира та король Ян ІІІ Собеський)
10. Хто є авторами скульптур, що прикрашають зали Олеського замку? (І. Пінзель, М. Полейовський, С. Фесінгер)
11. Що таке гобелени? Які сюжети відтворено на гобеленах Олеського замку?
(Сюжети Гомерової «Одісеї» - «Поліфем» та «Одісей на ловах»)
12. Назвіть прізвище французького скульптора, котрого у 2пол. XVIII ст. було запрошено для переобладнання інтер’єрів замку? (Скульптор Леблан)
13. Землетрус якого року спричинив у стінах будівлі великі тріщини і зруйнував криницю?
(1838 р.)
14. Назвіть найвизначніші твори церковного живопису, представлені в експозиції замку.
(«Богоматір Елеуса», «Спас нерукотворний», «Введення Марії в храм», «Успіння», «Св. Дмитро», «Притча про блудного сина» і т.д.)
15. У якому році на території замку було відкрито музей-заповідник «Олеський замок»?
(1975 р.)
16. Назвіть прізвище мистецтвознавця, якому належить авторство експозицій музею.
(Б. Возницький)
17. Які фільми були зняті на території Олеського замку?
(«Овод», «Три мушкетери», «Дике полювання короля Стаха», «На крутизні», «Королева Бона», «Козаки йдуть», «Пастух Янко» та інші)
18. Події героїчної оборони Олеська лягли в основу роману відомого львівського письменника. Назвіть автора та його твір.
(Р. Іваничук, «Черлене вино»)

Список рекомендованої літератури до теми:
«Олеський замок»
• в книгах:
1. Замки та фортеці [Текст]: альбом/Вступ. ст., комент. та упорядкув. Л. Прибеги. – К.: Мистецтво, 2007. – смт. Олесько Львівської обл. Замок Даниловичів XIV-XVII ст. – С. 142-147.
2. Кепич, В. Олеська парохія [Текст]/ Володимир Кепич. – Львів, 2001. – Розділ 1.9. – Історія Олеського замку. – С. 31-34.
3. Лесик, В. О. Замки та монастирі України [Текст]/ В. О. Лесик. – Львів: Світ, 1993. – 176с.
4. Олеський замок [Текст]: путеводитель/ Состав. Е. А. Рипко. – Львов: Каменяр, 1981. – 135с., ил.
5. Пилип’юк, В. Золота підкова України. Кн.1. [Текст]: фотоальбом/Вступ. ст. Б. Возницький. – Львів.: Світло й тінь, 2001. – Олеський замок. – С. 12-39.
6. Соломка, Р. Олеський замок [Текст]: Ілюстрований історико-архітектурний зб./ Р. Соломка, А. Чобіт. – Броди: Просвіта, 2004. – 84с.; Іл.

• в пресі:
1. Бідюк, І. Легенда про відважну Олесю [Текст]: (Легенда про Олесько)/ Ігор Бідюк// Воля народу.
2. Западная Украина, Львовская область [Текст]: Олесько// Позакласний час. – 2007. - №4. – С. 136.
3. Калинець, Л. Запрошує Олеський замок [Текст]: Люби і знай свій рідний край/Л. Калинець//Прапор жовтня. – 1986. – 29 лип. – С. 4.
4. Олеський замок і кіно [Текст]: рідний край//Вісті краю.– 27 бер. – С. 2
5. Пшанська, С. Сільський ермітаж [Текст]: люби і знай свій рідний край/ С. Пшанська// Прапор жовтня. – 1985. - №29. – С. 4.
6. Томків, В. Українці не лише врятували Європу від турків, а й навчили цю Європу пити каву [Текст]: (про картину Олеського замку)/ В. Томків// Воля народу. – 2003. – 9 верес. – С. 2.
7. Шавала, С. Кажуть, що долари лежать у нас під ногами… [Текст]: (Олеський музей)/ С. Шавала// Воля народу. – 1999. – 21 груд.
8. Ярка, Н. Золоте кільце замків Львівщини [Текст]: Мій рідний край, моя земля/ Н. Ярка// Животоки. – 2005. - № 1-2. – С. 18.



Создан 16 окт 2011



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
жлЛЖЖипрррррррррррррррр 12 мая 2011 ответить
иииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииии
иииииииииии
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником